ЛІ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до лірник. — Ото б варто було послухать, як київські та черкаські філософи заспівають лірницьких пісень! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 420); Перша частина [симфонії] після прологу побудована на темах, близьких до лірницьких наспівів і заплачок (Мистецтво, 1, 1961, 23).
ЛІРНИЦЬКИЙ
Тлумачення слова