ЛІНИ́ВЕЦЬ, вця, чол.
1. розм. Лінива людина; ледар. Як звезе [козак] його гарапником! Той лінивець аж підскочив вище козака (Україна сміється, I, 1960, 232).
2. Південноамериканський ссавець, який живе на деревах і погано пристосований до пересування по землі. Зеленуватий колір шерсті лінивців пояснюється тим, що на їх шкірі симбіотично живуть водорості (Наука і життя, 9, 1961, 44).
3. техн. Деталь гусеничних машин. Гусениця, наче ганчірка з ноги, безсило опустилася з заднього лінивця і впала, прикриваючи собою стежечку (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 751).