ЛІНЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи лінивий. Він був дуже багатий, лінькуватий, і служба в полку.. його не спокушала (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 44);
// Сповнений лінощів; млявий, повільний. Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Натан Рибак, Час, 1960, 96).
ЛІНЬКУВАТИЙ
Тлумачення слова