ЛІЛІПУ́Т, а, чол. Неприродно мала на зріст людина; карлик. — Ліліпути — випадкове явище серед звичайних людей (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 6); До містечка заїхав мандрівний театр ліліпутів (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 56);
// перен. Про надзвичайно малий предмет, істоту. Є зірки-гіганти, які в мільярди разів перевершують Сонце об’ємами, а також зірки-ліліпути, що в мільйони разів менші за Сонце (Наука і життя, 2, 1958, 37); Він ловив у давні часи сомів такого розміру, що теперішні соми — просто ліліпути! (Олесь Донченко, VI, 1957, 58).
ЛІЛІПУТ
Тлумачення слова