ЛІХТА́РНИК, а, чол., заст.
1. Робітник, який обслуговував вуличні ліхтарі. Непомітно випливали з туману ліхтарники, розносячи світло. Тихими вулицями.. розтеклися з легким гойданням червоні вогні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 284); Назустріч сунув.. старий похилий ліхтарник із рогожею та драбиною на плечах (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 35).
2. Той, хто розносив ліхтарі в шахтах.