ЛЕЖА, і, жін.
1. рідко. Лежання. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі (Номис, 1864, № 11299); — З Низу на домівку йдемо. — З Низу? Так рано на лежі розходитися? (Іван Ле, Україна, 1940, 394).
2. діал. Тяжка хвороба, при якій лежать у постелі. І він просить бога, щоб не дав йому гнилої лежі, і виглядає смерті, як рідної мами (Марко Черемшина, Вибр., 1960, 300); Лежав отак, мучився своєю лежею (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 16).
♦ Впасти у лежу — злягти, захворіти. [Іваниха:] Він.. як мене хомнув по голові, то я трохи в лежу не впала (Лесь Мартович, Тв., 1954, 96).