ЛЕВІ́Т, а, чол.
1. іст. Священнослужитель у древніх євреїв. — Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм.. Всі пророки твої від тебе відреклись І левітів немає з тобою (Леся Українка, I, 1951, 129).
2. перен., заст. Співець. В кайданах будеш, — віри твердо йми: Тебе, мого обраного левіта, Я виведу з заклятої тюрми, Щоб голос твій не згинув серед світа… (Павло Грабовський, I, 1959, 290).