ЛЕН, у, чол. Спадкове земельне володіння в епоху феодалізму, яке надавалось васалу за умови несення ним військової служби та виконання інших повинностей. Джерелом існування дружинників стало власне господарство, основане на землі, одержаній в лен (Археологія, VIII, 1953, 18).
ЛЕН
Тлумачення слова