ЛЕМЕХУВА́ТИЙ, а, е, розм. Неповороткий, млявий, флегматичний. Такий [Петро] палкий та опришкуватий, як той огонь, хоч на взір ніби й лемехуватий (Нечуй-Левицький, III, 1956, 281); — Сторожа… наші дівчата… — зволікаючи, сказав лемехуватий монашок і підійшов на один крок ближче до печі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 413).
ЛЕМЕХУВАТИЙ
Тлумачення слова