ЛЕКСИКОН, а, чол.
1. книжн. Запас слів; лексика. Петро Петрович став земським начальником. Він нітрохи не відмінився в своїх ідейних поглядах, тільки змінив деякі слова в лексиконі своєї балачки (Володимир Самійленко, II, 1958, 231); — Ви ще не зовсім одвикли від військового лексикона, — двозначно зауважив Куцевич (Натан Рибак, Час, 1960, 321).
2. заст. Словник. — І де оце молоде покоління понабиралось отієї модної нервовості? Чи воно повишукувало її в книжках, чи в лексиконах? (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 183); Колись наші далекі нащадки дивуватимуться, знайшовши в старих пожовклих лексиконах дивне слово «війна» (Павло Загребельний, Спека, 1961, 106).