ЛЕЙБИК, а, чол., діал.
1. Чоловічий верхній одяг (звичайно без рукавів). Він був у довгому лейбику до колін, в хромових чоботях (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 158);
// Частина чоловічого костюма; жилет. З’явився відомий на весь город ефенді Мустафа, у чорній візитці, рябому лейбику (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 136); Іван.. розглядає Сидора Пазюка: висока бараняча кучма, гуня наопашки, під нею гаптований лейбик (Петро Колесник, Терен.., 1959, 147).
2. Жіночий верхній одяг. Жінка висмикнула вати з свого старого лейбика й дала Дрімайлові (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 317).