ЛЕ́ГІНЬ, геня, чол., діал. Юнак, парубок. Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313); Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і легіні (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 120).
ЛЕГІНЬ
Тлумачення слова