ЛЕГЕ́СЕНЬКО. Присл. до легесенький. Сеє сказавши, не озираючись, пішла [Маруся] додому швидко, ступаючи так легесенько, неначе і землі не доторкається (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 78); Він легесенько взяв її за плечі (Іван Франко, VII, 1951, 266).
ЛЕГЕСЕНЬКО
Тлумачення слова