ЛЕГЕНЬКО. Присл. до легенький. Легенько вдягнувшись, Валерик швидко подався з дому (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 9); Висока дівчина легенько перейшла двір і стала на рундуці (Марко Вовчок, VI, 1956, 238); Вмить з-за стовбура почувся тихий сміх; хтось вдарив Гната легенько по плечах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49).
ЛЕГЕНЬКО
Тлумачення слова