ЛЕДАЩИ́ЦЯ, і.
1. жін. Те саме, що ледарка. — А там, про мене, й сватай, коли вона здорова і не ледащиця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 179); Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 65); Когось іншого вже прозвали б ледащицею .. за те, що не любила працювати, а Даринці аж личило (Юрій Яновський, Мир, 1956, 94).
2. чол. і жін. Те саме, що ледащо 2. Що п’яниця-ледащиця щодня п’є; А як прийде та додомоньку, Мою головоньку б’є (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 270); Гляньте — молодесенька, а вже впивається! Ледащиця, та й годі!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 268); — Маєтку не має вона ніякого, — говорила дальше Миколайова. — Що там по батьках лишилось, те брат-ледащиця проплутав (Іван Франко, VI, 1951, 257); * Образно. В того доля ходить полем, Колоски збирає; А моя десь, ледащиця, За морем блукає (Тарас Шевченко, I, 1951, 15).