ЛЕБІДКА 1, и, жін.
1. Самка лебедя (у 1 знач.). І який там сокіл білу лебідку спіймає, Та лебідка й пісню співать починає (Панас Мирний, V, 1955, 261); Білі лебідки пливли і чорні, Лебеді статні ячали молодо… (Любов Забашта, Вибр., 1958, 24); * У порівняннях. Іван.. бачить: серед безкрайніх луків, у морі червоних квітів іде, наче лебідка, дівчина невиданої краси (Петро Колесник, Терен.., 1959, 22); Мазовше, Мазовше, та співай же більше, довше! Ви лебідками ячіте, ластівками щебечіте (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 36).
2. перен., нар.-поет. Пестлива назва молодої жінки або дівчини. — А ти — лебідка моя. — Твоя? — ще дивується дівчина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 481).
ЛЕБІДКА 2, и, жін., техн. Машина, пристрій для підіймання і переміщення вантажів. Лівий борт відкидався, а нескладна лебідка підіймала площадку разом з машиною так, що буряки самі вивалювалися з кузова (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 528); Лебідки дівчатам аж в небеса Підносять гранітні брили (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 127).