ЛАЗАРЕ́Т, а, чол.
1. заст. Лікарня (звичайно при якому-небудь закладі і т. ін.). Вранці його однесли до лазарета в монастирі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 396); Тюремний лазарет [у фашистів] — то пересильний пункт на той світ (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 197); * Образно. У нас дома вічний лазарет — все хтось лежить у ліжку (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 371).
2. Невеликий лікувальний заклад при військовій частині; невеликий госпіталь. В руку штиком кольнув якийсь француз. Максим зрадів та зараз у лазарет… (Панас Мирний, I, 1949, 237); — Це — воєнний лазарет, товаришу лікар? Я весь час буду лежати на справжньому великому ліжку, як червоноармієць? (Юрій Яновський, I, 1958, 266).