ЛАВОЧКА

ЛАВОЧКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до лава1. За столом вже молодая Сіла на посад, На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Леся Українка, I, 1951, 323); В саду під розквітлою яблунею гарненька зелена лавочка з спинкою (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 6).

ЛАВОЧКА 2, и, жін., діал. Зменш. до лавка2. [Конон:] Я відкрив би лавочку, як Тіпка, та й сидів би собі та крамарював би (Марко Кропивницький, II, 1958, 431).
♦ Закривати (закрити) лавочку див. закривати.