ЛАВА́НДА, и, жін.
1. (Lavandula). Вічнозелена південна чагарникова рослина родини губоцвітих, з якої добувають ефірну олію. Кримська область має особливо сприятливі умови для вирощування троянди казанлицької, лаванди, фіалки (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 591); В долині коло Арля це було. Лаванди море. Висохлі маслини (Максим Рильський, III, 1961, 250).
2. Парфуми, які виробляють із цієї рослини. Часто в світі чесні люди Не конечне гарно пахнуть, Слуги ж панські уживають Завжди амбру та лаванду (Леся Українка, IV, 1954, 149); Василь Семенович напахчений пачулями і лавандою (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 72).