ЛАТИФУ́НДІЯ, ї, жін. У стародавньому Римі — великий приватний маєток, де використовувалась праця рабів. В Італії і Сіцілії були великі маєтки римських рабовласників, які називались латифундіями (Історія стародавнього світу, 1957, 160);
// Велике приватне земельне володіння. Стала Брацлавщина країною великих латифундій, де кожен магнат володів мало не цілим повітом (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 273).
ЛАТИФУНДІЯ
Тлумачення слова