ЛА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до латати 1. Мавка виходить з хати перебрана: на їй сорочка з десятки, скупо пошита і латана на плечах (Леся Українка, III, 1952, 227); — Товаришу багермейстер, трубопровід наш дуже латаний. Ремонтик невеличкий не завадив би (Олесь Донченко, II, 1956, 182);
// у знач. прикм. У неділю.. мати не ходила на роботу, можна було влізти у її латані чоботи (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Світить латаною стріхою бабина хата (Юрій Яновський, I, 1954, 18); * Образно. Такий Талан твій латаний, небого! (Тарас Шевченко, II, 1953, 322).
ЛАТАНИЙ
Тлумачення слова