ЛА́СОЧКА, и, жін.
1. рідко. Зменш.-пестл. до ласка 2. Коли — зирк! — вискочила ласочка з земляної нори (Панас Мирний, I, 1949, 179); * У порівняннях. Попід гаєм, мов ласочка, Крадеться Оксана (Тарас Шевченко, I, 1951, 93).
2. у знач. присл. ласочкою. Крадучись. Наташа ласочкою промайнула у свою кімнату (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 279).
3. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки. [Мокрина:] Чи повернеться ж язик виговорювати такій ласочці? (Марко Кропивницький, II, 1958, 443).