ЛА́СО. Присл. до ласий. Ласо їсть, на м’якому спить і така виходилася, що молодиця хоч куди! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 471); — Давайте Сот три машин вантажних.. — А чи не ласо буде? (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 215); Кіт облизується ласо: Ґава в дзьобі держить м’ясо (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 73); Польські і литовські пани, об’єднавшись, ласо поглядали на землі російського народу, мріючи їх загарбати (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 14).
ЛАСО́, невідм., сер. Те саме, що аркан 1. Враз Юра схоплюється. В руці в нього смертоносна шаблюка. В другій — ласо (Юрій Смолич, II, 1958, 48).