ЛАП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. лапати. — А де ж твій картуз? Лап він за голову, — нема картуза (Борис Грінченко, I, 1963, 448); Швиденько загнала [дівчина] скот у загороду та до хустки мерщій. Лап, — вогкенька ще. Ну, та нічого, і на голові висохне (Андрій Головко, I, 1957, 106).
ЛАП
Тлумачення слова