ЛАНОВИ́Й, а, е, іст.
1. Який має стосунок до володіння або користування землею. На початку другої половини XVI ст. селянські господарства на Україні ділилися за майновим станом на ряд груп: дворищні, .. ланові (Історія УРСР, I, 1953, 133);
// у знач. ім. лановий, вого, чол. Той, хто має ділянку землі або користується нею. Споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами. Наймитство — і досить ситі, земляні люди (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 13).
2. у знач. ім. лановий, вого, чол. Наглядач за польовими роботами у поміщика. Збираймося, ходімо, бо лановий як запримітить, що нас немає, буде халепа! (Панас Мирний, IV, 1955, 223); Коли б лановий був людиною, а не панським псом, Євдоким кинувся б до нього, але краще було перечекати (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 583);
// Польовий сторож. Лановий, постогнуючи, виліз з куреня (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 210).