ЛАНІ́ТИ, іт, мн. (одн. ланіта, и, жін.), книжн., заст., поет. Щоки. Молодії Ланіти, очі і уста [у Марії] Марніють зримо (Тарас Шевченко, II, 1953, 310); [Убийбатько:] На твоїх ланітах, як говориться в таких випадках, палає рум’янець досади (Іван Микитенко, I, 1957, 412).
ЛАНІТИ
Тлумачення слова