ЛАНДСКНЕ́ХТ, а, чол. У Західній Європі XV-XVII ст. — найманий солдат. Кого тільки тут [у Києві] не було: .. крилаті гусари, кварцяне військо, піхота, гармаші, шведські й саксонські ландскнехти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 167);
// перен. Продажний вояка. Щось надто дешевими стали під Каховкою ландскнехти її величності Антанти (Олесь Гончар, II, 1959, 351).
ЛАНДСКНЕХТ
Тлумачення слова