ЛАМКИ́Й, а, е.
1. Який легко ламається (у 1 знач.). Кістяні крючки легкі і еластичні, але ламкі і порівняно швидко сточуються об пряжу (В’язання крючком, 1957, 5); Особливо ефективне застосування алмаза при обробці найбільш твердих і ламких важкооброблюваних металів (Радянська Україна, 7.I 1965, 3); Озимий ячмінь належить до шестирядних форм, які мають ламкий колос (Колгоспник України, 8, 1959, 13); Тихий дзвін котився по узліссю, І льодок ламкий та дзенькотливий Під твоєю ніжкою тріщав (Максим Рильський, II, 1960, 100).
2. перен. Який міняється; переривчастий (про голос). Ганя каже ламким голосом (і та ж усмішка не злітає з її обличчя) (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 52);
// Який змінює тембр і діапазон (про чоловічий голос у перехідному віці). Його голос здавався ламким, зовсім ще юнацьким, хоч капітанові було вже, безперечно, під тридцять років (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 49).