ЛАМАНЕ́ЦЬ, нця, чол., розм.
1. Відламаний шматок чого-небудь їстівного (звичайно хліба). Ішов Старець по долині з Ламанцями у торбині (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 119).
2. звичайно мн. Те саме, що шулики. На столі з’явилися.. тонюсінькі коржі-ламанці до макового молока (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 98).