ЛА́КОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до лак 1. Лакова плівка не тільки надає поверхні деревини блиску, а й захищає її від впливу вологи (Столярно-будівельна справа, 1957, 24).
Лакове дерево — тропічне дерево, що росте переважно в Китаї та Японії, з соку кори якого виготовляють лаки.
2. Такий, поверхня якого покрита лаком. Вискрипували лакові чобітки паничів (Панас Мирний, III, 1954, 261);
// перен. Який блищить, лисніє. Петросов, чорноволосий, з чорносливом очей, увесь як чорний лаковий жук, схиляється над Курцом (Олесь Донченко, II, 1956, 76).