ЛАХМІ́ТНИК, а, чол., розм.
1. Той, хто скуповує і продає старі зношені речі. В її кімнаті стояв важкий дух пудри, духів і від безлічі меблів було тісно, як у крамничці лахмітника (Максим Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 159).
2. зневажл. Той, хто ходить у лахмітті (у 1 знач.).