ЛАХМАНИ

ЛА́ХМАНИ́, лахманів, мн. (одн. лахман, лахмана, чол.), розм. Те саме, що лахміття 1, 2. Обік костьола бернардинів стояли якісь дві скулені старенькі жінки в лахманах (Іван Франко, VI, 1951, 250); Там [у хаті] був нелад; перекинуті ослони лежали догори ногами, лахмани валялись долі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 380);  * Образно. Йому лишалося одне: підставляти плечі й груди під падаючий теплий дощ, намилюватися, стежити, як з рук, з тулуба сповзають пухнасті лахмани білої піни (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 381).