ЛАКЕЙЧУ́К, а, чол. Хлопець-лакей (у 1 знач.). Коли княгиня йшла, то нас упереджав об тім пристановлений до послуги лакейчук Томошка (Збірник про Кропивницького, 1955, 39); Він ще хлопцем служив за лакейчука.., а навчився багато: і брехать, і вибріхуватись (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 157).
ЛАКЕЙЧУК
Тлумачення слова