ЛАЙДА́К, а, чол., діал.
1. Вбога бездомна людина. — Я лайдак. Пропив усе до нитки. І полотно пропив (Василь Стефаник, Вибр., 1945, 34).
2. Уживається як лайливе слово. Увійшло в хату оце пиховате цабе, розсілося — і давай хизуватися.. — Чому голови не хилиш, лайдако! Падай на коліна, старий собако! (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 67).