ЛА́ГОДА, и, жін., рідко.
1. Те саме, що злагода. Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465).
2. Те саме, що лагідність. Іду помарить край ставка, Де лагода та сяєво блакиті (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 200); Навкруги такий достиглий спокій, Така в усьому лагода розлита (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 212).