ЛАФА́, и, жін., фам. Пожива, користь, вигода. Цілий повітовий уряд, окрім казначея [скарбника], окружного, поштмейстера, стряпчого («царевого ока!») та станових, — був панський виборний… Лафа була! (Панас Мирний, I, 1949, 207);
// у знач. присудк. сл. Добре, везе (кому-небудь). Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою — в тил, та ще й напередодні наступу! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 362).
ЛАФА
Тлумачення слова