ЛАДУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех., діал.
1. Лагодити (у 3 знач.). — Отче Ісидор, .. ладуй вечерю, гости їх [хлопців] (Іван Франко, VIII, 1952, 212);
// Налагоджувати. — Ми в себе ладуємо таке гоже життя, щоб усі трударі їли білі калачі (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 292).
2. Вантажити (у 1 знач.). — Збереш ватагу добрих хлопців, а дівчата пристануть, то й дівчат, і гайда на колію, — ліс ладувати (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 22).
3. Заряджати (у 1 знач.). Матвій довбав діри, шахтар ладував їх динамітом і вистрілював (Мирослав Ірчан, II, 1958, 261).