ЛАБОРА́НТ, а, чол.
1. Науково-допоміжний працівник лабораторії, наукового закладу. Лабораторія безлюдна. По-одному, по-двоє кінчали свої частки роботи лаборанти (Юрій Яновський, II, 1958, 118); Інженери і майстри, конструктори і лаборанти тісно тулилися за довгим столом у заводській їдальні навколо Шульги (Натан Рибак, Час, 1960, 100).
2. Помічник професора, викладача під час лабораторних занять. Він тепер дуже занятий, вчиться до екзаменів, а разом з тим він лаборантом при фізичному кабінеті (Леся Українка, V, 1956, 140).