КИТОБО́ЄЦЬ, бійця, чол.
1. Судно, призначене для китобійного промислу. Як правило, китобійці вночі лягали в дрейф (Наука і життя, 5, 1958, 55).
2. Те саме, що китобій 1. Застосування капронових канатів для зчалювання суден дозволило китобійцям флотилії «Слава» перевантажувати забитих китів на борт флагмана (Вечірній Київ, 20.II 1957, 2).