КИСЛЯ́К, чол.
1. род. у. Загусле кисле молоко. Зоя залізла до комори шукати.. кисляку на вечерю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 505); Кисляк такий, хоч ножем ріж (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 122); Миронич розклав перед зніяковілим хлопцем хатній харч — запашний свіжий хліб, глечик кисляку (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 117).
2. род. а, перен., зневажл. Про в’ялу, нудну людину, що завжди скиглить, жаліється. На трибуні — мастак, а на ділі — кисляк! (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 133).