КИШЕ́ЧНИК, а, чол. Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.). Вода потрапляє в шлунок, а звідти в тонкий кишечник, де й відбувається її всмоктування (Наука і життя, 8, 1959, 25); Коли довго сидіти на одному місці без перерв і активного відпочинку у вигляді рухів, то порушується кровообіг черевних органів (шлунка, кишечника й печінки) (Шкільна гігієна, 1954, 76).
КИШЕЧНИК
Тлумачення слова