КИРИЛИЦЯ

КИРИ́ЛИЦЯ, і, жін. Одна з двох абеток старослов’янської мови, що лягла в основу давньоруського (а згодом російського, українського та білоруського) алфавіту. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 499); Буквами звичайно називають знаки письма фонетичного типу (напр., кирилиця, глаголиця, сучасне російське, українське і білоруське письмо) (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 22).