КИРПА́ТИЙ, а, е.
1. Короткий, задертий догори (про ніс). Семен був веселий, трохи напідпитку. Його кирпатий ніс цвів, як повная рожа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 46); Тисячі почувань мінилися на її круглому обличчі з коротким, трохи кирпатим носиком (Вадим Собко, Справа.., 1959, 15);
// Який має такий ніс. Дівка була чорнява, але немолода, погана, кирпата (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342); Діти вибігли кирпаті, Та які ж веселі! (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 69);
// у знач. ім. кирпатий, того, чол.; кирпата, тої, жін. Чоловік (жінка) з коротким, задертим догори носом.
2. у знач. ім. кирпата, тої, жін., перен., нар.-поет. Смерть. [Антось:] Ти не завваж, що я боюся смерті. О, я не раз дивився в вічі їй, І не мене кирпатій ізлякати! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 506).
♦ Кирпата свашка, жарт. — смерть. А там, козаче, зирк! нівідсіль, нівідтіль, — Кирпата свашка — гульк у хату! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 126).