КИРЕЯ, ї, жін., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк (у 1 знач.). А із яру В киреї козачій Хтось крадеться (Тарас Шевченко, I, 1963, 121); Довга на йому кирея, під киреєю — жупан синій (Степан Васильченко, II, 1959, 144); Кирея й чудове вбрання [Меланки] заляпані болотом, подерті, руки подряпані в кров (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 239).
КИРЕЯ
Тлумачення слова