КИМВА́Л, КІМВА́Л, а, чол. Старовинний ударний музичний інструмент, що складався з двох мідних тарілок або чаш. З’являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами (Леся Українка, III, 1952, 463); * У порівняннях. — Ваша [попів] мова як кимвал, що бренькає, а ваша наука як мідь, що гуркотить. Шуму багато, а добра нема (Іван Франко, VII, 1951, 60).
КИМВАЛ
Тлумачення слова