КИЙ 1, я, чол.
1. Частина тонкого стовбура або грубої гілки, відрізана від дерева й очищена від пагонів. Хто схоче пса вдарити, той кия найде (Номис, 1864, № 5278);
// Палиця (у 1 знач.). Чабан прокинувся — аж перед ним Гадюка, Він києм бух — і витяглась зміюка (Леонід Глібов. Вибр., 1951, 89); Кожний тримав у руках якусь зброю. Були сокири, барди, ломи, киї, рогачі (Юрій Смолич, II, 1958, 35);
// Удар палицею. Крім звичайних дисциплінарних кар, Панталасі присуджено тепер дати в присутності всіх в’язнів 50 київ (Іван Франко, II, 1950, 241); Після ста київ можна було душею в небо злетіти. Але, мабуть, душа у Стаха Лютека була не легка на вагу, і в небо вона не полетіла (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 190).
♦ Не києм, то палицею — однаково, все одно; Покуштувати київ див. покуштувати.
2. Довга пряма палиця для гри в більярд, один кінець якої тонший, а другий — грубший. Розвалившися на софі.., сидів [Герман] німо, ..прислухаючися гаморові, що йшов із сусідніх покоїв, стукові більярдових київ о кулі (Іван Франко, VIII, 1952, 381); Коли Василь виходив, ..потрапив у більярдну, за широким синім столом якої майстерно виляскували киями якісь чубаті молоді люди (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 191).
КИЙ 2, невідм., займ., перев. у сполуч. зі сл. біс, чорт, дідько і т. ін., діал. Який. — А горілка є? — якось понуро спитав Чіпка. — Кий біс, хоч би капелька… порожня пляшка… Бач! — і Порох показав над вікном порожню пляшку (Панас Мирний, I, 1949, 255); — Кий, до лиха, ви батько? (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 38).