КИДАНИЙ

КИ́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до кидати 1—3, 5;
//  кидано, безос. присудк. сл. Кидано [засланцям] гроші з усіх боків (Марко Вовчок, I, 1955, 364).