КИ́ДАННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням кидати 1—3, 5. Громада проводжав його [Річарда] лютими вигуками і киданням грудок та паліччя (Леся Українка, III, 1952, 86); Великою популярністю користувались гімнастичні змагання з бігу, стрибків, кидання диска, списа (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 258).
2. Дія за значенням кидатися 2—5. Кидання з боку на бік.