КИ́ДАЛЬНИК, а, чол.
1. Робітник, що подає снопи тощо під час укладання їх у скирту. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику.. і мій кидальнику! (Словник Грінченка)
2. спорт. Те саме, що метальник. Серед кидальників молота перше місце зайняв Ю. Нікулін (СРСР) (Радянська Україна, 9.VII 1958, 4).