КИ́ЧКА, и, жін.
1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 140); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Марко Кропивницький, V, 1959, 358).
2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 148).